Світлий сум...

lucry_layla @ 2009-12-11T23:14:00

2009-12-11T21:16:05Z

Сегодня научила решать тригонометрические уравнения одно дитя и от этого получила такое удовлетворение... как будто мир спасла. Ребенок хныкал, что ничего не понимает...и тут вдруг у него стало получаться. Ничего нет в моей работе прекрасней, чем этот блеск в детских глазах, когда они начинают понимать)))
И эта возможность что-то давать миру меня сейчас заставляет жить...

lucry_layla @ 2009-12-08T23:40:00

2009-12-08T21:41:29Z

Самое дерьмое в том, что меня бросили оказалось то, что даже потрахаться...не хочеться...фак

lucry_layla @ 2009-04-01T16:58:00

2009-04-01T13:58:15Z

lucry_layla @ 2009-04-01T14:59:00

2009-04-01T11:59:15Z

Вы странный непредсказуемый человек

Вас многие боятся. Если вы в плохом настроение, то от вас с криками «спасите» убегает толпа. Слова справедливость, равноправие, человеколюбие – пустое место. Вас можно назвать садистом, но именно это помогает вам держаться в этом несправедливом мире. Но слово дружба для вас святое. Вы относитесь к немногим людям, что умеют ценить дружбу. Вы способны понять чужую боль, но так же вы способны ее преумножить, сказав лишь слово. По этому ваше лучшее оружие это - АК-103, автомат (штурмовая винтовка), калибр 7.62мм (7.62х39), Россия

Пройти тест

назву не притдумала

2009-04-01T11:29:14Z

От скажіть мені люди, що такого повинна зробити людина, щоб на ній можна було ставити крест і говорити: "Все, ти невдаха"? А бо інше питання: чого є люди у яких все йде якось рівно...правильно, а є такі як я...такі, у яких всі руки в опіках і порізах - і це лише смажена картопля. А якщо взятись за щось серьйозне... Нє, саме огидне в цьому те, шо сама знала де робила дурницю, сама знала до яких це призведе наслідків...роблю одну й ту саму помилку декілька разів...і все одно нічорта не змінюється. Все одно мої близькі(як офігенно класно, що вони є) потім витирають мій шмаркатий ніс і говорять: "Все буде добре..ти все владнаєш...ти найкраща"...
Краще скажіть де взяти розуму не повторювати дурниць і де взяти мужность виправити все те, що вже здурковано?????

lucry_layla @ 2009-02-16T14:04:00

2009-02-16T12:05:16Z

…И слово это было: Смех

Какие бы невзгоды ни случались в жизни твоих предков, какие бы сюрпризы ни преподносила им судьба, им удавалось сохранить присутствие духа нехитрым способом, требующим, впрочем, немалого мужества: они улыбались. Ухмылялись, смеялись, хохотали – над собой, над врагами, над ухищрениями самой судьбы, над жизнью и смертью, и ей приходилось отступать и ждать до последнего. Ты получаешь в наследство удивительный талант отличать действительно важное от многочисленной шелухи и побрякушек, над которыми прочие хмурят лбы. А ты смеешься и – побеждаешь.

Пройти тест

lucry_layla @ 2008-12-05T22:46:00

2008-12-05T21:06:12Z

Коли мені шалено весело - не пишу, коли ніяк - також не пишу....а от коли невимовно сумно...Так ось. Піздець як сумно. І справа не в траблах на работі та сімї. І навіть не в тому, шо мені майже 22 роки, а я продовжую страждати підлітковою хуйнею. Ні. Справа в тому, шо пятниця. День після важкої трудової неділі, день коли можна напитись в какашку...і потім спати до опівдня ні про що не думаючи. І навіт є з ким. Та завжди хочеться більшого. Хочеться шоб хтось провів...хтось поцілував...ні, не в губи...а так, у щічку, але щіро. І так, щоб захтілось цю людину бачити знов і знову...лише від цього поцілунку. Але, фак, тобі можуть запропонувати лише тупий секс...або ще пляшку шмурди...або ше якусь хню. А додому поплетешся сама.
БООООЖЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ. Як я скучила за щірістю, за емоціями. Коли тобі не впарюють якусь раціональну лабуду, коли не відвертають погляд...і не кажуть десятки бездарних компліментів...а просто обіймають і соплять на вушко, і все так зрозуміло. Що може бути щіріше гарних обіймів. таких знаєте ніжних....коли кожних мінімальний рух тіла відчуваєцця. Коли цілують твої очі...аби вони не плакали. Коли потім огортають теплою ковдрою...коли просто люблять...як людину...коли піклуються...
Я ненавиджу життя. я люблю чієсь життя...чієсь здається щасливим...і просто класним...і своє ненавиджу.

Простите...

2008-11-09T09:29:01Z

Я из тех глупых людей, которые хотят все делать правильно и главное так, что б никому не сделать больно. Но вчера мне пришлось делать очень сложный выбор...потому что не обидеть я могла только одного человека: близкого мне человека, который так и не захотел стать больше чем другом; просто приятного человека, который всячески пытался развлечь меня; малознакомого человека, который мне вообще ничего плохого не сделал ... и судя по всему хотел сделать много хорошего; близкого друга, безнадёжно в меня влюблённого...и человека, который был просто другом...без отягощающих обстоятельств... А еще была просто я...и захотелось поступить так, что бы больно не было мне. И я выбрала друга. Который развлекал меня...дурачился со мной...и который как никто другой умеет держать за руку, когда меня что-то безпокоит; который не смотря на все сделаные мне гадости оставляет в моем сердце только позитифф.
Но все равно...меня гложит чувство вины...и вся моя концепция "не обидь близкого" идет к чертям. Наверное правильнее всего просто не выходить из дому ...что бы не чувствовать себя сущим злом, несущим людям только боль.

lucry_layla @ 2008-11-01T00:52:00

2008-10-31T23:04:51Z

Все таки в моей жизни есть и очень классные моменты... Эт когда все мои уже спят и я могу спокойно заниматься своими делами. И это куда лучше, чем когда их просто нет дома. Когда они спят я понимаю, что моя семья рядом и что с ними все хорошо. Сзади меня спит братег...сопит...я стараюсь не сильно стучать по клавиатуре и совсем тихо слушаю медленную музыку...и мне нравиццо и его убаюкивает. Сейчас допишу и пойду на кухню...на ципочках и не включая свет - у мамы очень чуткий сон. Возьму там булку и кружку кефира... Еще часик посижу...Потом покурю на балконе...и пойму, что все не так уж и плохо. Уходя в свою спальню, оставлю дверь на балкон открытой...а брату подсуну кота - мягкую игрушку, которую подарила ему когда-то на НГ...он, конечно, уже взрослый, но я знаю, что ее он любит. Постою еще пару секунд в темноте в коридоре...послушаю это милое сопенье, доносящееся из разных спален...и сама пойду спать...что бы мой третий сап дополнил эту гормонию сна не очень дружных, но все же нужных друг-другу людей)))))))))))))))))))

lucry_layla @ 2008-10-31T16:28:00

2008-10-31T14:39:59Z

Дні за днями...місяць за місецем... а я все слабше й слабше. Все більше тиняюся ночами одна по вулицях і завжди натрапляю на людей, які не бажають мене бачити. Та мені на це начхати...я плетусь за ними...бо з ними начеб-то не так самотньо, але я говорити ні про що не тре. Просто плетешся за ними...
Мені фізично боляче стало розмовляти...особливо з близькими людьми...я не виправдовую їх сподівань...і тим далі від них віддаляюсь. І від друзів, і від сімї, і від людей...і від життя. В мені щось вмерло...щось настільки важливе, що без нього я вже жити не хочу...не хочу.........

lucry_layla @ 2008-10-12T14:09:00

2008-10-12T11:13:40Z

Я вже третю годину сиджу, слухаю одну пісню, дивлюсь через брудне вікно на блакитне холодне осіннє небо...і намагаюсь знайти сенс...

Мій блакитний світ...

2008-10-04T09:14:16Z

Я живу в такій кількості маленьких і самою створених світів, що інколи й забуваю про реальність. Та є один, такий, що сам відкрив передімною двері й сказав "Проходь...". Мій світ блакитних ілюзій... Я туди потрапляляю раптово...з нотками смаку улюбленого чаю...або з нотками незнайомої, але такої спорідненої музики. В цьому світі я відверто ховаюсь від всього того, що мене втомлює...втомлює не фізично чи морально, а якось особистісно. Це та втома, яка сидить десь у закутку твоєї душі і змушує тебе не думати...й не аналізувати. Я ховаюсь...я скручуюсь клубком...я слухаю...я думаю. І в ці хвилини в моїй свідомості все стає так просто, так послідовно...і так ненасправді. Всі мої розмірковування, всі істини дійсні лише тут, лише у цих блакитних стінах...Я закриваю очі. І я злітаю до сонця, все моє обличчя в яскравих променях сонця, але мені не гаряче...а просто тепло, душі тепло. І ось, коли вже мої руки здатні обійняти те саме сонце я лагідно гладжу його по промінях, стрімко розвертаюсь і падаю...дуже-дуже швидко...і в океан...ні, в щось більше, ніж океан... просто в якусь безмежність...таку ж блакитну, як і стіни мого світу.
Я відкриваю очі...мені здається, що й досі якась крапля води з моєї безмежності стікає по тілу...
- Я не хочу йти...
- Не йди...
Я просто клубок маленького щастя, що застряг в блакитних стінах майже реальності...

Хз...

2008-09-07T19:52:23Z

Мене бентежить мій стан, коли найцікавіше мені спілкуватись із собою. Себто сидіти і про щось думати. Задавати собі питання і на них відповідати, обговорювати із собою куди піти. Просто реально я починаю відчувати, що мене 2: я як особистість і я як наглядач за своєю особистістю...

Чого людині посеред тотальних радощів стає сумно? Якось дико сумно. В душу не залізеш і своїми питаннями діставати не хочеться...але й дивитись на це боляче.

Скажите мне...

2008-09-05T13:34:49Z

Скажите ей, что я ушел
И что не смог её дождаться.
Лишь октября зажег костер,
Что бы хоть как-то попрощаться.
Скажите ей, что новый день
Усталым вздохом оборвется
И невозможной грусти тень
Над одиночеством прольется

Скажите ей, что я вернусь,
Скажите ей, что я останусь.
Усталым солнцем разольюсь
О сердца трепетную малость.

Скажите ей, что я люблю
И что в разлуке умираю.
И на руках её одну
К закатным далям поднимаю.

Скажите ей, что я вернусь
Скажите ей, что я останусь.
Усталым солнцем разолюсь
О сердца трепетную малость...

Минуло ще 2 дні...

2008-09-03T19:21:52Z

Вчора мене збила машина. Нічого страшного, пара синців. Але мені чогось так сумно стало. Не від болю тілесного, не від брудних речей...мене не гризла образа на водія(який , до речі, втік)...а просто. Ну чого я!? Я просто шла на цьому дурному світлофорі, просто слухала музику... Серед десятка людей, які шли по тому ж переходу збили мене. Всі дивуються чого зі мною постійно якась халапа, і я дивуюсь найбільше. Причому нічого дійсно серйозного...
А сьогодні вродь нічо так день. Тихий, спокійний. Я знову почала займатися зі своїми дітками...

Але я дуже сумую за деякими людьми...просто шалено сумую...інколи вечорами плачу за ними...та вони не прийдуть...можливо напишуть, але не прийдуть. Можливо вони також за мною сумують, а скоріш за все ще сильніше...але нічого не зміниш...принаймні зараз. Ці люди є в мене, а я є в них...і так ми й будемо шепотіти серцями один одному через безглуздість простору і можливо якийсь дурнувато-геніальний атом донесе мое послання їм і вони тихо посміхнуться десь на іншому боці реальності...а я ніби відчую легкий подих на щоці...і з цим теплом й піду спати... і вам добраніч.

lucry_layla @ 2008-09-01T23:52:00

2008-09-01T20:53:49Z

Це було саме тверезе і духовне літо. І це супер.

Декілька моментів...

2008-09-01T19:46:39Z

1. Клятий день знань. Як мене нудить від цього універу... Ні, сам універ нічого...але все, що з ним пов'язано. Невисипання. Люди, які мені не подобаються. Необхідність більшу частину часу проводити серед людей. Не хочу. Хочу читати, дивитись гарні фільми, слухати музику, вишивати...інколи писати. Сидячи вдома і спілкуючись лише з тими, з ким сама хочу я знаходжу себе і відкриваю свої найкращі риси...в іншому випадку я себе втрачаю...шкода...і чомусь страшно.
2. Стосовно гарних фільмів. Тиждень тому нарешті подивилась фільм, який давно хтіла подивитись. "Бентежна Ана"... Тепер я його дивлюсь майже кожного дня...і щось мене тримає біля нього. Таке враження, ніби щось з нього я маю зрозуміти...я майже зробила це.
3...біля мене залишилось мало людей...і мабудь це добре...хоча сумно.

...

2008-08-12T07:01:30Z

Потроху минає літо. Нарешті я виспалась до схочу і майже зібрала всі свої шалені думки до купи. Знайшла відповіді на одні питання, і їм назустріч прийшли нові. Я в котре зрозуміла, що близько пізнавати людей - боляче. Бо у їх душах ти знайдеш що завгодно, тільки не предмет своїх пошуків. Я так і залишаюсь самотньою... та це вже назавжди.
Я застрягла в очікуванні...скоро щось станеться.

Я це зробила!

2008-06-25T16:33:07Z

Попри всі негаразди, які мене оточили останнім часом, попри все небажання займатися математикою я таки здобула БАКАЛАВРА! Результати, нажаль, не такі як хтілось би. Та через рік сподіваюсь отримати ще вищу степінь і тоді цей диплом вже не матиме значення.
А тепер в мене все літо попереду. Треба провести його з користю...з якою саме подумаю завтра)))))))))))))))

lucry_layla @ 2008-06-11T21:39:00

2008-06-11T18:42:08Z

Як же фігово без мобільного...мене відірвало від світу(((

lucry_layla @ 2008-06-09T21:03:00

2008-06-09T18:03:49Z

Я проверил свои знания русского языка и получил твердую четверку.

Сходи, проверься?

lucry_layla @ 2008-06-09T15:55:00

2008-06-09T13:03:48Z

Були вихідні. Був фест. Було все чудово. Але за все треба платити. І я не так багато втратила. Та чомусь як ніколи стала розуміти слово "іронія". Таке враження, що доля просто зіграла якусь витівку, лише їй зрозумілу. Я б рада була думати, шо це якийсь урок і він має мене чомусь навчити...але ніфіга. Просто дуже-дуже дурний збіг обставин.
Та з рештою я відчула, що окрім довбодятлів у світі є й гарні люди, які не покидають інших в скрутних становищах. Для мене це незвично...і дуже приємно.
А ще дуже болить нога. І в мене більше не має змоги телефонувати друзям...ех(

Захід сонця...

2008-06-02T14:55:15Z

Вчора ввечері мені випала нагода поспостерігати за цим чудовим явищем, мовчки і в приємному товаристві. Просто дивитись, як день каже тобі "До побачення". А ти можешь йому відповісти якоюсь піснею... і то пошепки. А ще ця тиша. Як приємно чути, як тобі на вухо щось шепоче вітер. І так легко думати, так легко дихати, так легко просто бути. В такому місці всі категорії буття втрачають свій зміст...і саме буття якось разчиняється в усьому цьому блаженстві.

Дякую...

lucry_layla @ 2008-05-29T20:55:00

2008-05-29T17:56:38Z

Итак,тебя спасет... Собака

Осталось сделать лишь шаг... И ты готова сделать его. Но вдруг слышишь собачий лай. Ты поворачиваешь голову и видишь как к тебенесется собака. Откуда здесь взяться собаке - думаешь ты,но тут замечаешь её глаза.Такие же темные,бездонные глаза как и у него. Такой жемудрый взгляд. Но нет,всего лишь показалось... слезы застилают твои глаза,но ты все равно тянешься к псу. Гладишь его,разговариваешь с ним. Ведьтебе так нужен был друг. Все друзья отвернулись от тебя после его смерти. Они отвернулись от него,затем от тебя. Его забыли. Но ты не собираешься забывать. И хранить эти воспоминания тебе поможет твой новый друг.

Пройти тест

lucry_layla @ 2008-05-29T20:01:00

2008-05-29T17:05:12Z

Давно уже не писала. А все потому, что ничего не происходит. Ни хорошего, ни плохого. верней все события конешно имеют какой-то оттенок, но для меня все это безразлично. вот завтра идти сдавать экзамен...почему длЯ меня слово "экзамен" утратило былую устрашаимось...

З.Ы. Потеряла свои любимые серьги...это меня действительно расстроило((((